Юлія Тимошенко

Лідер об'єднаної демократичної опозиції Юлія Тимошенко у четвер, 29 квітня, проведе онлайн-конференцію.

Під час спілкування з інтернет-аудиторією Юлія Тимошенко відповість на запитання відвідувачів офіційного сайту Tymoshenko.UA

Початок онлайн-конференції - о 14:00

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/cu4e3xnn

Шановні! Незабаром відбудеться онлайн-конференція з Юлією Тимошенко. Отримати детальну інформацію та поставити запитання лідеру опозиції можна тут

-Модератор.

Христос Воскрес! Зі Світлим Святом Великодня!

Бажаю кожному зустріти це свято в мирі та добрі. У колі рідних і близьких людей. Родинне тепло і затишок нехай панують у вашому домі.

Останній мій короткий блог датований 4 січня...(скільки тієї зими :-)

І мені, і всій нашій команді знадобився певний час для того, щоб усвідомити і пережити результати цих виборів. Чесно зізнаюся вам, було трохи не до блогів.

Але для мене дуже важливо, що ви писали мені навіть тоді, коли я не відповідала вам, хоч і мала це робити. Я дуже вдячна вам за це, бо для країни сьогодні головний ресурс – це Небайдужі Люди, тобто – ВИ. Люди, які розуміють, що сьогодні реально коїться в країні, і хто насправді прийшов до влади. Люди, які не готові миритися з тим, що є.

Країну знову треба захищати. Жорсткий і нахабний вандалізм постав проти нашої національної сутності, історії, культури, мови, національних інтересів. І з ним треба боротися, його треба долати.

Одна я з цим не справлюся. А з вашою допомогою - неодмінно і обов’язково!

Сьогодні в нашій команді розпочинається Велика Чистка. Я обіцяю, що це буде найбільше очищення в українській політиці за всі роки Незалежності. Ми приберемо весь баласт, все болото, позбавимося всього того непотребу, що випадково та меркантильно прибився до команди. Ми рішуче позбавимося тих людей, які роблять нашу команду слабкішою, ніж того вимагає час…

Тому я вдячна вам ще й за те, що ви повідомляли мені і про порушення закону на виборах, і про бездіяльність окремих членів виборчих комісій з нашого боку, і про пасивність (або радше, про шкідництво) з боку окремих членів нашої команди. Усе це буде враховано, а команду кардинально оновлено. Я сама особисто читала і продовжую читати ваші свідчення та поради.

Але найголовніше. Я зроблю все для того, щоб до команди прийшли Абсолютно Нові Люди, які готові присвятити життя повній перебудові України і відчувають, що знають, як це зробити. Моя мета – залучити до команди НЕСЛАБКИХ людей, які не розпливаються в калюжу при першому випробуванні. Кожній достойній людині, всій Україні зараз потрібна саме така команда. Треба визнати, що такої команди на сьогодні у повному складі у нас немає...

І я вже сьогодні з усією відповідальністю запрошую вас і до інтелектуального діалогу, і до партнерства.

Я абсолютно впевнена, що ця орда ненадовго. Бо занадто вони зухвалі, цинічні, жадібні і тупуваті для розуміння всієї складності тих питань, що постали перед ними.

Країні потрібна нова еліта. Еліта саме з вас, бо більше їй взятися нізвідки.

Далі нам Всім, тим, кому дорога Україна, нікуди відступати. Треба боротися, треба перемагати. І ми здолаємо цю орду, що ненадовго запанувала в країні – ОБОВ’ЯЗКОВО!!!

Часу для суму немає. Збираймо Нову Команду, яка здатна йти і брати будь-які висоти, яка здатна перемогти!

Бо весна все одно переможе!

Зі Святом Вас!

Христос Воскрес!

Ми сьогодні зібралися на святому місці – біля пам’ятника генієві українського народу – Тарасові Шевченку. У складні вирішальні часи українці завжди зверталися до Кобзаря, йшли до свого національного пророка, черпали з глибини його духу наснаги і сили. Як написав наш талановитий і мудрий Іван Дзюба: "Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а і те, чим живуть, в чому черпають сили і надії. " Сьогодні, як ніколи, нам треба прийти до Тараса, звірити свої помисли та надії з його геніальним словом. Хто б міг подумати, що через 18 років незалежності Україна знову опиниться перед вибором. Її незалежність, самоідентичність, все, що нам дорого, знову потребуватиме захисту. Такі часи ми зараз переживаємо в ці шевченківські дні.

Я мрію, щоб кожен справжній українець не лише вивчав неоціненну спадщину Тараса Шевченка, але і жив ним, нарешті, переймався його вірою в національні сили, віри, що українці – великий європейський народ. Саме тут в червоному корпусі Університету Святого Володимира свого часу працював Тарас Григорович. У його стіна він думав про долю України, карався, мучився, але не каявся. Це не просто місце. Набагато років пізніше у часи української бездержавності саме сюди на цю площу, під загрозою потрапити до радянських концтаборів, приходили справжні патріоти України, безперечні герої України, визнані волею свого вчинку, а не куплені в кабінетах президентської адміністрації, як це відбувається сьогодні.

Ці люди лише одним фактом приходу до цього пам'ятника демонстрували, що хочуть бачити Україну незалежною, самостійною, демократичною державою. Вони ризикували життям, але йшли до Тараса. Вони ризикували всім, що мають, але демонстрували міць і силу духу нашого народу. Нам, як ніколи зараз, сьогодні потрібно такої відваги та самопожертви. Шевченківського натхнення нам знову потрібно.

Це символічне місце. Воно є знаковим і для всіх нас, хто був в боротьби з режимом Кучми багато років. Адже саме тут, на цьому місці, і відбувалися початки всіх акцій: "Повстань, Україна", "Україна без Кучми". Тут, перед образом нашого великого славного Кобзаря, ми демонстрували, що українці є великим європейським народом, який не буде миритися з авторитаризмом, зі здачею національних інтересів, відсутністю свободи слова, мегакорупцією. Ми виборювали разом з вами Україну, в тому числі, і на цій площі біля Кобзаря.

Пізніше ця хвиля, як ви пам'ятаєте, переросла в відому всьому світові помаранчеву революцію.

І я хочу, щоб ми ніколи з вами не ховали очі, і не шкодували. Ми з вами робили все вірно, ми з вами йшли тим шляхом, який був єдино можливий для української нації. І ми продемонстрували тоді з вами всьому світу, що Україна є, що за роки незалежності сформувалася українська політична нація. І мені дуже шкода, що Віктор Ющенко, який став президентом, не побачив цього. Він проголосив сумнівну заяву про те, що держава є але немає нації.

Я переконана, що у нас є велика нація, яка народжена, в тому числі, і Тарасом Шевченком, його поетичним генієм, його волею, всім що він залишив нам у спадок. Ми є велика нація. І тому, саме тут перед його постаттю ми повинні повторити те, що колись в далекому 1891 році на Чернечій горі у Каневі зробили свідомі українці, які заснували організацію „Братство Тарасівців”. Це – Юрій Липа, Микола Міхновський, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський та інші. Вони були сповнені вірою та бажанням жертовно служити рідному народові, вони поклялися захищати інтереси України до останнього моменту свого життя. Це було в часи, коли наша земля була колонією, коли тут урядували чужинецьки ставленики, зневажалося українське слово, думка, пісня, історія.

Тоді наші великі попередники з честю виконали свою обіцянку. Вони заклали політичну основу захисту національних інтересів. І саме тому, в 1917 році почалося відродження нації. Я переконана, що в умовах, коли доля нашої держави, її незалежність знову поставлені під загрозу, ми маємо також згуртуватися в ім’я найвищих ідеалів, в ім’я України. Адже, до влади знову дійшли ті самі сили, які є маріонетками в чужих руках, не українські сили, не українські керівники. Знову починається та сама система захисту України. Для цих людей чужими є наша рідна культура, мова, українські ідеали, і ми знову це проходимо. Вони, мов орда, обманом забирають собі все національне багатство, забирають у України її душу, вірніше, намагаються забрати, але ми для того і є, щоб не дозволити цього зробити ні за яких обставин.

Новий, як кажуть, інаугурований Президент і його оточення бачать Україну через решето власних матеріальних інтересів. І мені дуже шкода, що повторюється та сама історія, коли Янукович завтра збирається їхати в Канів і вкладати гроші в пам’ятники, але в той же час, кожною своєю дією, кожним словом, кожною своєю думкою, він проти України і всього українського. Так навіщо така неправда?

Навіщо їздити у святі місця для того, щоб прикривати політику, яка робиться і працює проти України. Я думаю, що не можна допускати цих поганих традицій, коли можна робити що завгодно, але потім з’їздити до Канева і по суті отримати собі індульгенцію. Не потрібно такого обману.

Я думаю, що якраз такі люди і є гідними спадкоємцями недолугого малоросіянства. Проти таких землячків і виступав Шевченко і боровся з ними. Їх він засуджував як зрадників свого народу. Вони не думають про інтереси ваші, країни, про те, як покращити життя людей, про те, як покращити життя України. Для них завдання номер один – змінити все те, що вдалося зробити нам для зміцнення України.

Можливо нам було складно, можливо проти нас боролася криза і псевдопатріоти, можливо нам не легко було проходити цей шлях, але ми ніколи не звернули з правильних і чітких орієнтирів. Ми кожен день, кожну годину будували Україну всупереч їх бажанням, всупереч протидії, всупереч всьому, що відбувалося в політикумі. Вони почали відновлювати систему, яка була при їх батькові – Леонідові Кучмі.

Пам’ятаємо слова Шевченка: "Доборолася Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають".

Я думаю, що це і є ті слова, які говоряться про сьогоднішніх – тих, хто тримає владу. Я переконана, що саме застерігав українців Шевченко від обрання таких поводирів.

Ми зібралися зараз з вами на 196-ту річницю з дня народження батька нашої нації. Ми стоїмо на цьому місці, щоб ушанувати геніального поета, живописця, а головне – найбільшого, найвідданішого українця. Шевченко був і завжди залишиться чужим для таких, як Янукович та його оточення, як зрештою Янукович і його оточення є чужими і для Ахматової, і для Чехова. До речі, Чехов говорив про Тараса Григоровича саме такі слова: "Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і чудову пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана як Тарас Шевченко".

Шевченко ще у свій час дав оцінку всім політичним зрадникам, в тому числі, переконана, його пророцтво стосується і сьогодення. Він казав, що "блаженний муж на лукаву не вступає раду, і не стане на путь злого і з лютим не сяде". Це хіба не про тих горе-патріотів, демократів та псевдонаціональних лідерів, які нині зрадили демократичну коаліцію, які пішли на раду до Януковича? Хіба це не про псевдонаціональних лідерів та месій, які вже в 2005 році підписали з Януковичем меморандум, потім в 2006 році універсал та зробили його Прем’єр-міністром України? Та всім, нарешті, без перекладу зрозуміло, що саме такі псевдонаціональні лідери зробили Януковича і Президентом, поставивши під загрозу незалежність нашої держави.

Виборча президентська кампанія відбувалася у вас на очах, і ви бачили, як підписувалися закони в останню хвилину, які відкривали шлях для повної фальсифікації. Я думаю, у вас на очах відбувалися події, які закликали людей сидіти вдома і не ходити на вибори, або прийти і голосувати проти всіх.

Все це дало свої результати, коли боротьба проти України і українських патріотичних сил завершилася саме тими подіями в політиці, які ми спостерігаємо сьогодні.

Я думаю, що сьогодні багато хто побігли в обійми до тих, хто ще 5 років справедливо клеймилися. Але нехай не радіють і не тішаться. Ми не дамо їм спокійно забирати народне надбання, збиткуватися з простих людей, руйнувати поступ України. Ми не дозволимо нікому з тих, хто ново прийшов сьогодні на посади, зневажати українську мову, фальсифікувати нашу історичну пам’ять, не дамо торгувати незалежністю України та її національними інтересами. Ми з вами для того і зібралися, щоб об’єднати всі наші сили, об’єднати всіх людей доброї волі, всі політичні партії і рухи, громадські рухи, які здатні сьогодні усвідомити, яка загроза стоїть перед Україною. Ми зібралися, щоб об’єднатися для захисту України, і захистити настільки надійно, щоб їх тимчасова влада просто була дуже короткою, і щоб вона не зашкодила нормальному розвитку України та нашої славної нації.

Я звертаюся зараз до всього українського народу із закликом бути пильними і не допустити найгіршого розвитку подій.

Колись наш видатний поет Дмитро Павличко сказав: "Тарас Шевченко наша національна совість. Вона не може говорити без перестанку. Вона вибирає несподівану і, як правило, урочисту хвилину, щоб нагадати нам наші гріхи і наші зобов’язання". Я думаю, що зараз саме той момент, коли до нас говорить наша совість – Тарас Шевченко. І ми не можемо в цій хвилини бути слабкими і безпорадними. Бути нездатними і розгубленими.

Саме тому ми зібралися сьогодні, щоб почати по всій Україні процес об'єднання. Я переконана, що влада, яка приходить таким нечесним, сфальсифікованим, фальшивим шляхом, вона ненадовго. Ви в це вірите?

Це так і є. Тому, що не можна владу в Україні, яку дає народ, яку дає Господь, прибирати до рук технологіями і обманом. І саме тому я разом з вами вірю, що вони ненадовго. І ми з вами допоможемо їм, щоб вони були ненадовго. Так, як ми завжди з вами це робили.

Скажіть, будь ласка, ми колись з вами терпіли наругу над Україною? Ніколи. Скажіть, будь ласка, ми коли-небудь виглядали з вами заслабкими до викликів? Переконана, що ніколи. І зараз особливо нам потрібно зробити нашу з вами справу. І це значить, що, незважаючи на певні заяви таких знову ж фальшивих націонал-патріотів, що давайте іти в той табір, гуртуватися, і, незважаючи на їх антиукраїнську політику, там з середини, сіяти добре і вічне, ми з вами знаємо ціну таким заявам і таким вчинкам.

Ми знаємо, чим це завершується, тому, що в 2007 році вже такі спроби робилися, і ми з вами були вже очевидцями цих спроб. Коли підписували красиві слова, красиві гасла, єдналися з Януковичем, Уряд формували, а потім ледве цього Президента врятували від імпічменту, тому що тоді ми з вами зробили дострокові вибори.

Я не хочу, щоб більше ми орієнтувалися на таких нечесних політиків. Я хочу, щоб ми орієнтувалися на тих людей доброї волі, для яких Україна і є життя, для яких захист України і є найголовніша місія, для яких життя людини варто набагато більше ніж будь-хто собі уявляє.

І саме тому, я переконана, що такі люди сьогодні зібрались разом на цьому святому місці, такі люди стоять сьогодні біля пам’ятника, люди, яких поважає вся Україна.

Я прошу вас з сьогодення дати один одному зобов’язання, що ми спільно, чітко і сильно протистоїмо всьому, що є антиукраїнським. Ми чітко, сильно і спільно йдемо разом і єднаємо всіх людей доброї волі. Я знаю, що це знову завершиться шансом, який Господь дасть Україні. І на цей раз, ми шанс цей ніколи, нікому не дамо зруйнувати і втратити. І це буде, повірте мені, в найближчі часи. І я думаю, що ми зможемо досить швидко вже знову об’єднатися і перемогти. І перемоги разом з Україною, разом з усіма українськими мріями і надіями назавжди. Я хочу, щоб у нас сьогодні, коли ми зібралися, вистачило мудрості всім політичним лідерам політичних партій, які представлені в парламенті, а більшість з них зараз знаходиться саме з нами на цій величній події. Я хочу, щоб ми разом з вами оголосили спільну резолюцію, що в парламенті не всі продажні і не всі сьогодні готові бігти за посадами і грошима, щоб ми проголосили резолюцію про єднання таких чесних політичних сил і громадських організацій і рухів, і сказали – досить зрадництву, досить прислужуватись тому, хто не служить Україні.

І сьогодні, проголосивши резолюцію, ми продовжили боротьбу, яку ми славно і успішно завершимо. Слава Тарасові Шевченку! Слава Україні!

Відразу хочу наголосити, що розділяю всі питанні, які порушують  відвідувачі мого сайту щодо створення  умов для розвитку підприємництва в  Україні. Мене як Прем’єр-міністра та кандидата в Президенти ці питання  теж хвилюють.

Але я ними переймаюся і зараз, впродовж свого прем'єрства, і дбатиму після президентських виборів. І це не обіцянка. Це – обов’язок!

На мій погляд, все, що робилось для підприємців  останні 18 років – це як подушка  безпеки при автокатастрофі: життя рятує, але робить подальший рух неможливим. Минулий рік показав, що саме завдяки малому та середньому бізнесу вистояла українська економіка, завдяки вашим знанням та наполегливій праці.

Великий бізнес вирішує великі питання, але тільки малий та середній бізнес вирішує соціальні питання. Тому для мене - і як для голови Уряду, і як для кандидата на пост Президента України, головним пріоритетом є захист прав підприємців та створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу у всіх сферах суспільного життя, а також збільшення його частки у ВВП держави до 70%.

Мені здається, що більшості з вас не треба  розповідати, що протягом минулого року зробив уряд для полегшення ведення  свого бізнесу. Але разом ми можемо зробити більше. І я можу розписати цей план по пунктах.

1. Ухвалення  проекту Закону, яким передбачається  удвічі скоротити перелік видів  діяльності, що підлягають ліцензуванню.

2. Встановлення  вичерпного мінімального переліку  документів (не більше 2-3-х), необхідних  для отримання ліцензій, максимальне спрощення процедури їх отримання.

3. Реформування  порядку проведення контрольних  перевірок шляхом декларування  суб’єктом господарювання спроможності  виконання ліцензійних умов.

4. Запровадження  альтернативного способу регулювання  ліцензування шляхом саморегулювання – утворення саморегульованих організацій.  

5. Створення  кредитно-гарантійних установ та  запровадження кредитних лінії  для малого і середнього бізнесу.  Відновлення програми часткового  погашення відсотків за кредитами,  що знизить собівартість українських товарів та підвищить їх конкурентоспроможність.

6. Скасування  ринкового збору.

7. Запровадження  спрощеної системи оподаткування  малого бізнесу.

Тепер хочу це все  пояснити. Ми будемо максимально спрощувати державну реєстрацію суб’єктів та запроваджувати електронну реєстрацію, щоб підприємець не бігав по шести органах влади для постановки на облік, а це за нього робив в режимі online чиновник. Також дуже важливо забезпечити можливість здачі звітності підприємцями паралельно із здачею їх на паперових носіях – в електронному вигляді. І без монополістів-посередників, які намагаються заробляти на державних функціях. Перший крок ми вже зробили, прийнявши низку розпоряджень.

В умовах кризи  наш Уряд пішов на безпрецедентний  крок: ми зупинили у 2009 році вал перевірок. Супротив з боку контролюючих органів був шалений, і ви, думаю, теж це відчули. Але на цьому ми не зупинятимемося. Я і надалі буду робити все, щоб заборонити або максимально скоротити кількість перевірок і навіть за допомогою нових повноважень  ліквідувати практично половину контролюючих органів.

Хочу також  нагадати, що саме наш Уряд звернув  увагу на такий великий пласт  підприємницького потенціалу, як ремісництво. Ефективний розвиток ремісництва дозволить  вирішити ряд соціально-економічних проблем регіонів: створити нові робочі місця, відродити етнічні та культурні традиції, наповнити місцеві бюджети, що сприятиме подоланню депресивності розвитку регіонів. Ми вже почали формувати нормативну базу державної підтримки ремісництва та розвитку інфраструктури осередків ремісничої діяльності (ремісничих центрів, палат).  

Ми змінили  тактику ведення діалогу з  бізнесом - від балаканини у великих  залах до конкретної прикладної галузевої  співпраці з бізнесом, створивши  вертикаль галузевих рад підприємців. Ми надали право таким радам брати участь в атестації місцевих чиновників та впливати при прийнятті владних рішень.

І я дякую всім підприємцям за те, що не піддалися паніці і підтримали Уряд в період світової фінансової кризи.

Учора я хотіла піти на ефір до Савіка. Минулої п’ятниці запрошували трьох кандидатів у Президенти, але прийшла тільки я. Цього разу тільки мене не запрошували. Більше того – забороняли. Ось такий паритет в українському ефірі.

Чесно кажучи, це виглядало трохи смішно. Служба Савіка Шустера навіть звернулася до світової громадськості та всього прогресивного людства з проханням не допустити, щоб Тимошенко дискутувала з Януковичем...Мені цікаво, чи це ТРК "Україна" так перестаралася, чи й справді Віктор Федорович так боїться відкритої полеміки… Я вже навіть після того, коли вирішила, що на ефір не піду, доручила прес-службі повідомляти, що скоро буду у Савіка. Отримала моральне задоволення від суєти в таборі мого опонента. Здається, в Партії регіонів були готові захищати студію міцніше, аніж резиденцію в Межигір’ї...

Це, до речі, і про свободу слова, і про те, кому належать телеканали в країні. Ви уявляєте собі, щоб Савік Шустер виступив з заявою про неможливість участі в ефірі Януковича або Ющенка? – Я теж не уявляю...

В принципі, я не шкодую, що на ефір не потрапила, країна і так побачила своїх героїв. На "Інтері" та ТРК "Україна" вчора відбувся сеанс синхронної ненависті. І не треба ніяких таємних документів та секретних протоколів про співпрацю двох Вікторів, щоб зрозуміти, проти кого вони воюють, бо і так все ясно…

Хлопці не люблять полеміки. Хлопці люблять монологи. Свої. І не виносять чийого б то не було втручання в політ їхньої думки. Колись був такий мультик про крокодила, який складав вірші. Всі на один кшталт "Бу-бу-бу-бу, Бу-бу-бу-бу..." От таке склалося враження.

Втім, не втрачаю сподівань на те, що між двома турами виборів ще вдасться поспілкуватися і дати людям зрозуміти, хто є хто, доки Віктор Янукович і справді не заходився "відновлювати несправедливість", як він вчора недвозначно висловився.

...Відразу після ефіру на ТРК "Україна" перемкнула телевізор на National Geographiс, там показували документальний фільм про левовий прайд в Танзанії. Після кадрів з невдалої охоти на зебру, диктор за кадром сказав: як бачите ці самці вже постаріли, не сьогодні-завтра їм доведеться примиритися і здати владу. Я залишилася задоволена такою аналогією, вимкнула телевізор і лягла спати...

Було отримано багато коментарів відносно податку на Інтернет-трафік.
Через це спеціально публікуємо лінк на відповідь Юлії Тимошенко стосовно цього законопроекту, зареєстрованого у ВР Сергієм Терьохіним.
http://www.tymoshenko.ua/uk/article/ewo8n23u

З повагою,
-Модератор.

Я вітаю всіх, хто залишав на моєму сайті коментарі про необхідність створення Студентської ради!

Тепер - її створено! І я, вітаючи вас з цією подією, хочу поділитися враженнями від дискусії, яка відбулася на установчому засіданні.

По-перше, це була чесна розмова. З усіма складовими – з пропозиціями, з критикою, з жорсткими запитаннями (іноді складниімі для мене як для прем’єра, а іноді й неприємними), з підтримкою і, як мені здалося, з симпатією до мене...Навзаєм! Все це було наживо і це було життя, реальність, а не інсценування.

Ми зібрали студентські команди, які очолюють самоврядування в кожному вузі, запросили всіх, незалежно від регіону чи партійної приналежності...Моє враження, що ми маємо унікальне молоде покоління, яке самі політики своїм брудом і своїм хамством зробили більш цинічним і байдужим, ніж воно є насправді.

Це мисляча молодь, і я хочу разом з нею зробити таку урядову молодіжну інтелектуальну команду, яка буде вирішувати не тільки питання гуртожитків, стипендій чи вищої освіти. Я хотіла б, щоб у нас було створено своєрідне дизайнерське бюро, такий креативний штаб, який малюватиме та аналізуватиме, як Україна має виглядати завтра або післязавтра, починаючи від державного управління і реформування кожної галузі.

Я впевнена: всі вони можуть подивитися на все, що відбувається в Україні, чистим незамуленим оком, без політиканства, без будь-яких політичних чи комерційних балансів, просто так, як це треба.

Я хочу, щоб ця молодь разом з урядом, разом зі мною почали вибудовувати концепцію красивої України. Після виборів ми все зможемо вцілити в життя.

Я радію, що молодь та студентство сьогодні зорганізовані. Ці люди мають безліч красивих мрій, бачень, знань та силу. Саме молодь та студентство сьогодні так інтегровані в світ, як ніколи в житті жодне покоління не було інтегровано в жодні світові процеси. Наше нове покоління вже має такий досвід, який жодному попередньому поколінню не вдалося отримати в такому віці.

Водночас, мені хотілось би, щоб в цьому цинічному, конкурентному, матеріальному, меркантильному світі наша молодь завжди знаходила нішу для ідеалізму, але рівно таку, яка робить ідеалізм не руйнівною, а рушійною силою всіх суспільних процесів.

Разом з тим, мені також хотілося б, щоб нове покоління знаходило місце для романтичних уподобань, тому що, можливо, циніки і прагматики завжди жили гарно, але, погодьтеся, історію і прогрес в світі завжди рухали ідеалісти і романтики.

Зрозуміло, бути тільки романтиком чи ідеалістом недостатньо. Ще треба мати унікальні організаційні здібності усієї команди, треба мати критичний рівень суспільного переконання і віри, і треба мати волю рухатися вперед навіть тоді, коли відчуваєш, що зовсім важко йти.

Знаєте, мені здається, що щастя є у тих поколінь, які своїми діями і досягненнями, своїми героїчними вчинками входять в історію, і дуже погано, коли покоління проходить непоміченим.

Я хочу зараз надати молоді такі інструменти в руки, яких у неї сьогодні ще не вистачає. Зрозуміло, такі інструменти вони зможуть отримати через 5 чи 10 років, але мені хотілося б, щоб вони були у них вже сьогодні, коли в них ще менше цинізму, а більше романтики, сподівань...

На мою думку, Україна всупереч всьому і незважаючи ні на що, продовжує залишатися чистим аркушем, який ми, іноді маючі такі різні погляди, можемо разом заповнювати. Працюймо разом! ;)

Сьогодні зазирнула  на ЖЖ,  побачила, як багато коментарів та запитань. Дякую всім!

Щодо проекту "Ідеальна країна". Одразу скажу – цей проект був, по-своєму, успішним. Не зовсім так як хотілося б, і не зовсім так як я його бачила, але - він був реалізований.

"Ідеальна  країна" – це перша спроба  налагодити якісну комунікацію  між владою та суспільством. Ми  хотіли зробити так, щоб влада почула людей, а люди, особливо інтелектуальна частина суспільства, донесли до влади свої головні повідомлення, поради і навіть критику.

Ми відкрили сайт "Ідеальна країна", який дав  нам перший зріз найголовніших пріоритетів, найголовніших пропозицій, на які очікувала інтелектуальна частина суспільства. 

Згодом  ми саме на базі пропозицій, які були надані "Ідеальній країні", розробили програму "Український прорив". Нагадаю, що ця програма внесена до Верховної Ради і дуже довго очікує свого прийняття. Водночас ми, поки парламент знаходиться в непрацездатному стані, почали втілювати в життя окремі елементи цієї програми. 

Крім  того, ми запросили тих людей, які найактивніше працювали на сайті "Ідеальна країна", до реальної влади. Сьогодні вони на тих чи інших напрямках та рівнях влади успішно працюють. 

Однак ми зіткнулися з величезною проблемою, пов’язаною з обробкою дуже різноманітної і багатопланової інформації, яка почала надходити на сайт "Ідеальна країна". Ми не врахували того, що сайт мусить знаходитися в системі самоорганізації і видавати кінцеве рішення, яке вже обговорено в Інтернет-середовищі. Так проекти через силове адміністрування просто не працюють.

Саме  тому зараз ми думаємо над тим, як організувати комунікацію між владою й Інтернет-спільнотою таким чином, щоб ця спільнота, тобто – Ви всі - мали можливість аналізувати пропозиції, вибирати з них найефективніші, доводити їх до стану проектів і видавати владі як готові нормативне рішення. 

Я не забула про “Ідеальну країну” і не покинула її. Я обіцяю що доведу цей  проект до логічного і результативного завершення. А тому нам разом з Вами ще належить пройти шлях від “Ідеальної країни” до Ідеальної країни...